Опущення матки (пролапс): що це за стан
Опущення матки — це зміщення органа вниз відносно його нормального анатомічного положення через порушення роботи структур, які підтримують матку та стінки піхви. До них належать м’язи тазового дна, зв’язковий апарат матки та сполучна тканина. Якщо ці структури втрачають міцність або пошкоджуються, підтримка органів малого таза слабшає. У результаті розвивається пролапс матки, який може прогресувати від незначного зміщення до випадіння органа за межі статевої щілини.
Для визначення вираженості змін лікар може використовувати міжнародну систему POP-Q (Pelvic Organ Prolapse Quantification).
| Класифікація за POP-Q | Характеристика |
|---|
| I стадія | Найбільш опущена ділянка розташована більш ніж на 1 см вище гімена |
| II стадія | Найбільш опущена ділянка знаходиться в межах 1 см вище або нижче гімена |
| III стадія | Тканини опускаються більш ніж на 1 см нижче гімена, але повного вивертання органів назовні немає |
| IV стадія | Визначається практично повне або повне випадіння матки |
Причини розвитку пролапсу
Розвиток пролапсу пов’язаний із поєднанням кількох чинників. Важливу роль відіграють такі фактори:
- пологова травма промежини;
- пошкодження м’язів і зв’язок під час складних або повторних пологів;
- народження великої дитини;
- багатоплідна вагітність;
- вікові зміни;
- зниження рівня естрогенів у період менопаузи;
- хронічні закрепи;
- ожиріння;
- важка фізична праця;
- вроджена слабкість сполучної тканини.
Важливо! Пролапс тазових органів може виникати й у молодих жінок після пологів. Вагітність і пологи створюють значне навантаження на тазове дно, а розриви промежини, інструментальне розродження або пошкодження нервових структур можуть порушити його функцію.
Показання до лікування опущення матки
Необхідність лікування опущення матки визначають за вираженістю пролапсу, характером скарг і тим, наскільки зміщення органів впливає на повсякденне життя. Жінку можуть турбувати такі симптоми:
- відчуття стороннього тіла або тиску у піхві;
- тягнучий біль унизу живота;
- дискомфорт під час тривалого стояння чи фізичного навантаження;
- нетримання сечі, зокрема стресове під час кашлю, чхання або фізичного навантаження, утруднене сечовипускання, відчуття неповного спорожнення сечового міхура та труднощі під час дефекації — у разі супутніх порушень підтримки сечового міхура або прямої кишки.
На виражених стадіях тканини можуть випинатися за межі входу до піхви. Якщо вони постійно контактують із білизною, можливі подразнення, натирання та утворення виразок слизової оболонки.
Як діагностують пролапс тазових органів
Основний метод діагностики — гінекологічний огляд, під час якого лікар оцінює положення матки, виявляє опущення стінок піхви та визначає вираженість змін у спокої й під час натужування. Під час консультації лікар збирає анамнез — уточнює характер скарг, перенесені пологи й операції, наявність хронічних закрепів та порушень сечовипускання.
Додаткові обстеження призначають залежно від клінічної ситуації. Це можуть бути:
- УЗД органів малого таза — для оцінювання стану матки, яєчників та інших структур за відповідними показаннями;
- уродинамічне обстеження — за певних порушень сечовипускання;
- додаткові дослідження — за наявності супутніх захворювань або симптомів, які потребують уточнення.
Обсяг діагностики визначають індивідуально. Не кожній пацієнтці потрібні всі перелічені процедури.
Коли можливе лікування опущення матки без операції, а коли потрібне хірургічне втручання
За незначного або помірного пролапсу, якщо стан не спричиняє суттєвих порушень, лікар може запропонувати консервативне лікування. Його мета — полегшити симптоми, підтримати функцію тазового дна та зменшити вплив чинників, що підвищують внутрішньочеревний тиск. До таких методів належать:
- Тренування м’язів тазового дна. Мова йде, зокрема, про вправи Кегеля. Найбільшу користь вони приносять за правильного виконання та регулярності. Програму краще підбирати з фахівцем.
- Введення у піхву песарію — спеціального пристрою, який допомагає механічно підтримувати органи. Його тип і розмір підбирає лікар. Він також визначає правила догляду та частоту контрольних оглядів.
- Корекція способу життя. За потреби лікують хронічні закрепи, контролюють масу тіла та зменшують навантаження, що провокують посилення симптомів.
Хірургічне лікування розглядають, якщо генітальний пролапс суттєво погіршує якість життя, спричиняє стійкі порушення функцій тазових органів або консервативні методи не забезпечують достатнього полегшення. Операцію також можуть рекомендувати при вираженому випинанні тканин і повному випадінні матки.
Підготовка до операції при опущенні матки
Обсяг обстежень перед операцією залежить від виду втручання, супутніх захворювань і рекомендацій хірурга. Пацієнткам зазвичай призначають:
- лабораторні аналізи;
- мазки за показаннями;
- УЗД органів малого таза;
- ЕКГ.
Також проводять огляд терапевта й консультацію анестезіолога. Для жінок репродуктивного віку важливо заздалегідь обговорити плани щодо вагітності. Від цього залежить вибір методики, зокрема можливість органозберігаючої операції.
Передопераційні рекомендації включають дотримання режиму голодування перед анестезією, а за окремими показаннями — підготовку кишківника. Для профілактики тромбозів можуть рекомендувати компресійний трикотаж.
Як проходить операція при випадінні матки
Щоб обрати відповідне лікування опущення матки у Львові, спеціаліст оцінює результати обстежень. Метод хірургічного лікування залежить від ступеня пролапсу, стану тканин, супутніх порушень і планів жінки щодо вагітності.
Один із методів корекції — лапароскопічна сакрокольпопексія. Під час операції матку або верхню частину піхви фіксують до крижової ділянки за допомогою спеціального сітчастого імпланта. Це дає змогу зберегти матку. Інший варіант — операція через вагінальний доступ, під час якої хірург може виконати пластику стінок піхви та відновити підтримку тазового дна.
Гістеректомію — видалення матки — розглядають при вираженому пролапсі, якщо збереження органа недоцільне або є супутні його захворювання, що потребують окремого лікування. Якщо жінка планує вагітність, лікар оцінює можливість органозбережного втручання. Водночас після корекції пролапсу вагітність і пологи можуть вплинути на результат операції, тому репродуктивні плани важливо обговорити заздалегідь.
Операцію виконують під загальною або регіонарною анестезією — залежно від обраної методики та стану пацієнтки. Втручання може тривати приблизно 1–3 години, а перебування в стаціонарі — від 1 до кількох діб. Точна тривалість операції та госпіталізації залежить від складності пролапсу, обсягу корекції й післяопераційного стану жінки.
Відновлення та реабілітація після операції
У перші 4–6 тижнів після операції рекомендують не підіймати важкого, уникати інтенсивних тренувань, статевого життя та відвідування сауни. Для профілактики ускладнень важливо уникати закрепів і своєчасно лікувати тривалий кашель, оскільки натужування підвищує навантаження на тазове дно. Вправи для його зміцнення відновлюють лише після загоєння тканин і за рекомендацією фахівця. Дотримання рекомендацій і корекція чинників ризику знижують ймовірність повторного пролапсу.
Якщо жінка планує вагітність після пластики тазового дна, терміни зачаття та спосіб розродження визначають індивідуально разом з акушером-гінекологом.
Вiдгуки