Що таке оофорит і чому він виникає
Оофорит – це запалення яєчників, яке може розвиватися як самостійно, так і в поєднанні із запальними процесами у маткових трубах. У другому випадку йдеться про сальпінгоофорит, або аднексит – одну з найпоширеніших форм інфекційних захворювань органів малого таза. Ізольований оофорит зустрічається рідко, оскільки анатомічна близькість яєчників і маткових труб сприяє швидкому поширенню інфекційного процесу. Запалення призводить до набряку тканин, порушення мікроциркуляції, погіршення функції яєчника, що негативно відбивається на овуляції та репродуктивному здоров’ї жінки.
Основна причина розвитку оофориту – інфікування бактеріями, які викликають захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), зокрема хламідіями та гонококами. Ці мікроорганізми здатні тривалий час існувати у статевих шляхах, провокуючи як гостре, так і малосимптомне хронічне запалення. Крім специфічних інфекцій, оофорит спричиняють умовно-патогенні бактерії: стафілококи, стрептококи, кишкова паличка, анаеробна флора. Окремою клінічною формою є туберкульозний оофорит, пов’язаний з позалегеневими проявами туберкульозу.
Інфекція потрапляє у тканини яєчника кількома шляхами:
- висхідним, коли патогени піднімаються з піхви через шийку матки в її порожнину, а потім у маткові труби та яєчники (найбільш поширений);
- лімфогенним – через лімфатичну систему із сусідніх запальних осередків;
- гематогенним (занесення збудника зі струмом крові з інших органів, наприклад, при системних інфекціях або туберкульозі).
За характером перебігу розрізняють гострий та хронічний оофорит. Гостра форма патології розвивається швидко та супроводжується вираженою запальною реакцією, больовим синдромом, загальними симптомами інтоксикації. Хронічний оофорит формується при недостатньому лікуванні або тривалому персистуванні інфекції, триває з періодичними загостреннями, поступово призводячи до формування спайок яєчників, порушення овуляції, підвищення ризику безпліддя. Головна відмінність хронічного процесу – довготривале пошкодження яєчникової тканини, зниження оваріального резерву.
Симптоми оофориту: як розпізнати запалення яєчників
Клінічні прояви патології залежать від форми захворювання, ступеня запалення, наявності ускладнень. При гострому оофориті симптоми розвиваються швидко та виражені яскраво:
- інтенсивний біль у клубовій ділянці з іррадіацією у крижі зі сторони ураженого яєчника;
- підвищення температури тіла;
- озноб, слабкість, головний біль, інші ознаки загальної інтоксикації.
Для хронічного оофориту характерна менш яскрава, але більш тривала симптоматика. Біль носить тупий, ниючий характер і посилюється перед менструацією, під час овуляції або після переохолодження. Найчастіше трапляються порушення менструального циклу: затримки, нерегулярні менструації, зміна об’єму крововтрати. Нерідко зустрічається диспареунія – хворобливі відчуття під час чи після статевого акту.
Небезпечним ускладненням запалення придатків є тубооваріальний абсцес - обмежене гнійне утворення у матковій трубі та яєчнику. При такому стані існує високий ризик його розриву та розвитку перитоніту. Ознаками ускладнення є різке посилення болю, висока температура, виражена слабкість, тахікардія, нудота. При підозрі на тубооваріальний абсцес потрібна термінова госпіталізація та негайне хірургічне втручання.
Особливу складність становить безсимптомний або малосимптомний перебіг хронічного оофориту. Захворювання тривалий час не викликає виражених скарг та виявляється випадково при гінекологічному обстеженні. Часто хронічне запалення виявляють під час обстеження з приводу безпліддя, коли у жінки діагностують порушення овуляції, спайковий процес, зниження оваріального резерву.
Діагностика запалення яєчників у Львові
Діагностика оофориту базується на комплексній оцінці клінічних симптомів, даних гінекологічного огляду, лабораторних аналізів, інструментальних методів дослідження та складається з наступних етапів:
- Гінекологічний огляд. При гострому процесі пальпація придатків викликає виражений больовий синдром, при хронічному – помірну болючість.
- УЗД органів малого таза. Дозволяє візуалізувати структурні зміни в яєчниках та навколишніх тканинах.
- ПЛР-тестування на інфекції, що передаються статевим шляхом. Додатково проводиться бактеріологічний посів вагінальних виділень з визначенням чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів (антибіотикограма), що дозволяє підібрати найбільш ефективну антибактеріальну терапію.
- Оцінка оваріального резерву при хронічному оофориті. Для цього визначають рівень антимюллерового гормону (АМГ), концентрацію фолікулостимулюючого гормону (ФСГ) та виконують ультразвуковий підрахунок антральних фолікулів. Зниження цих показників свідчить про тривале ушкодження тканини яєчника через хронічне запалення.
Медичні факти: до 60% випадків ЗЗОМТ тривають малосимптомно, що підвищує ризик хронізації процесу. Навіть один епізод важкого оофориту знижує оваріальний резерв швидше, ніж вікові зміни. Хронічне запалення і якість яйцеклітин мають прямий клінічний зв'язок, критичний для результатів ЕКЗ: відбувається зниження АМГ після оофориту, формується фіброз тканини яєчника.
Лікування оофориту у Львові: від антибіотиків до лапароскопії
Лікувальні методи застосовуються залежно від форми захворювання, тяжкості перебігу, наявності ускладнень:
| Етап лікування | Метод | Ціль | Коли застосовується |
|---|
| Етіотропна терапія (основа лікування) | Антибіотикотерапія (комбіновані схеми з урахуванням спектра збудників) | Усунення бактеріальної інфекції | Гостра та підгостра фази |
| Симптоматичне лікування | Протизапальна та знеболювальна терапія | Зниження болю та запалення | Гострий період |
| Хірургічне лікування | Лапароскопічне дренування, санація черевної порожнини | Видалення гнійного осередка | Тубооваріальний абсцес |
| Реабілітація | Фізіотерапія, ферментотерапія | Профілактика спайок | Хронічна фаза |
Тривалість курсу антибіотикотерапії становить від 10 до 14 днів, при тяжкому перебігу − довше. «Оофорит і безпліддя часто пов’язані внаслідок утворення спайок у малому тазі, порушення овуляції, пошкодження фолікулярного апарату. Хронічне запалення призводить до мікрофіброзу яєчника, який не завжди помітний на УЗД, але здатний суттєво знижувати оваріальний резерв та погіршувати відповідь на стимуляцію у програмах ЕКЗ», – репродуктолог МЦ «Мати та дитина».
Оофорит та оваріальний резерв: наслідки для фертильності
Перенесене захворювання, особливо при хронічному або рецидивному перебігу, суттєво впливає на репродуктивну функцію жінки. Основний механізм пов’язаний не лише з ураженням тканин яєчника під час гострого запалення, але й із довгостроковими структурними змінами, що формуються після стихання інфекції:
| Фактор | Механізм впливу | Клінічне значення | Методи оцінки |
|---|
| Запалення яєчника | Пошкодження фолікулів і строми | Зниження оваріального резерву | АМГ, УЗД |
| Фіброз яєчникової тканини | Пошкодження фолікулярного апарату, порушення мікроциркуляції крові, заміщення функціональної тканини сполучною | Зниження кількості яйцеклітин та чутливості яєчника до гормональної регуляції | Антральні фолікули (AFC) |
| Хронічне запалення яєчника | Тривале пошкодження мікрооточення фолікулів | Зниження фертильності, частоти запліднення | Гормональний профіль (АМГ, ФСГ) |
| Оксидативний стрес | Пошкодження ооцитів | Погіршення якості яйцеклітин та ембріонів | Оцінка відповіді на стимуляцію ЕКЗ |
Підготовка до ЕКЗ після оофориту обов'язково передбачає оцінку оваріального резерву (за рівнем антимюллерового гормону) та УЗД кількості антральних фолікулів. Ці показники дозволяють визначити потенційну відповідь яєчників на стимуляцію та спрогнозувати ефективність протоколу.
Тактика ведення пацієнтів зі зниженим оваріальним резервом після перенесеного оофориту визначається індивідуально.
Репродуктолог підбирає спеціалізовані протоколи стимуляції, створені задля максимального використання залишкового фолікулярного резерву. У разі вираженого зниження відповіді яєчників розглядається питання про застосування донорських яйцеклітин як найефективнішого варіанта досягнення вагітності. Рішення лікар приймає з урахуванням віку пацієнтки, її гормонального профілю.
Вiдгуки