Ректоцеле: що це за стан
Ректоцеле виникає, коли тканини між прямою кишкою та піхвою слабшають і втрачають здатність належно підтримувати органи. Через це пряма кишка випинається в напрямку піхви, утворюючи кишеню, у якій можуть затримуватися калові маси. Цей стан є проявом заднього пролапсу тазових органів.
Основні причини:
- травмування промежини під час вагінальних пологів;
- кілька вагітностей і пологів, особливо в разі значного навантаження на тазове дно;
- хронічні закрепи та регулярне натужування під час дефекації;
- вікові зміни сполучної тканини й зниження її еластичності;
- ослаблення м’язів тазового дна.
Ректовагінальна перегородка відокремлює пряму кишку від піхви. Коли її підтримувальна функція порушується, задня стінка піхви може випинатися всередину. Захворювання нерідко поєднується з іншими формами пролапсу тазових органів, зокрема з опущенням матки. Наявність супутніх змін впливає на вибір лікування.
Ступені ректоцеле
Вираженість ректоцеле оцінюють під час гінекологічного огляду. За потреби проводять додаткові дослідження. Використовують різні системи оцінювання, тому ступінь не визначають лише за одним симптомом.
| Вираженість змін | Можливі прояви |
|---|
| Незначне випинання | Симптоми можуть бути відсутніми або слабкими |
| Помірне випинання | Тиск у ділянці піхви, труднощі під час випорожнення та відчуття неповного очищення кишківника |
| Виражене випинання | Значний дискомфорт, затримка калових мас у кишені, потреба допомагати пальцями під час випорожнення |
Рішення про лікування приймають з урахуванням результатів огляду, функції кишківника та впливу симптомів на повсякденне життя.
Показання до лікування ректоцеле
Ректоцеле без виражених симптомів не завжди потребує операції. Метод лікування підбирають залежно від ступеня вираженості патології та її впливу на якість щоденного життя. Найпоширеніші симптоми:
- утруднена дефекація;
- відчуття неповного спорожнення кишківника;
- потреба допомагати пальцями під час випорожнення;
- тиск або випинання в піхві;
- біль під час статевого акту (диспареунія).
На ранніх стадіях ректоцеле застосовують консервативне лікування: вправи для м’язів тазового дна, корекцію харчування та профілактику закрепів. Ці заходи допомагають полегшити симптоми, але не завжди усувають випинання.
Операцію розглядають за умови значного випинання, стійких порушень дефекації або неефективності консервативного лікування. Саме виявлення ректоцеле не означає, що хірургічне втручання обов’язкове.
Як діагностують ректоцеле
Обстеження починається з консультації гінеколога. Лікар уточнює скарги, історію пологів, наявність закрепів і попередніх операцій, після чого проводить огляд. Ректальне дослідження допомагає оцінити стан тканин між прямою кишкою та піхвою. За потреби призначають:
- УЗД органів малого таза — для оцінювання супутніх змін;
- дефекографію — рентгенологічне або МР-дослідження під час випорожнення, яке допомагає оцінити рух органів і спорожнення прямої кишки;
- консультацію проктолога — при стійких порушеннях дефекації або підозрі на інші захворювання кишківника.
Склад обстеження залежить від симптомів і результатів первинного огляду.
Підготовка до операції при ректоцеле
Перед операцією при ректоцеле потрібно оцінити стан здоров’я пацієнтки, виявити можливі протипоказання та підготуватися до анестезії. Перелік обстежень залежить від обсягу втручання та супутніх захворювань. Підготовка може включати:
- аналізи крові та мазки для виявлення запальних процесів;
- ЕКГ за призначенням лікаря;
- консультацію анестезіолога;
- огляд проктолога за наявності стійких порушень дефекації.
Перед операцією важливо повідомити лікаря про хронічні захворювання, алергію та препарати, які ви приймаєте. За наявності запалення піхви може знадобитися попереднє лікування. Якщо є хронічний закреп, лікар допоможе налагодити випорожнення та надасть рекомендації щодо підготовки кишківника.
Як проходить операція при ректоцеле
Під час операції при ректоцеле відновлюють тканини, що підтримують пряму кишку та задню стінку піхви. Вид пластики визначають за розміром випинання, станом ректовагінальної перегородки й м’язів тазового дна, а також з урахуванням інших порушень.
Вибір методу лікування ректоцеле завжди індивідуальний. Ми оцінюємо ступінь пролапсу, скарги пацієнтки та вплив захворювання на повсякденне життя. Операцію рекомендуємо лише тоді, коли симптоми суттєво погіршують якість життя або консервативне лікування не дає бажаного результату.
Уролог, Стаж роботи: 32 роки, Лікар вищої категорії, кандидат медичних наук
Задня кольпорафія при ректоцеле
Під час задньої кольпорафії хірург зміцнює тканини між піхвою та прямою кишкою, які ослабли й більше не забезпечують належної підтримки. Для цього через піхву коригують задню стінку та накладають шви. Розріз на животі зазвичай не потрібен.
Мета операції — зменшити випинання та полегшити дефекацію. Проте результат залежить від причини симптомів: якщо труднощі з випорожненням пов’язані також з іншими порушеннями, одна лише пластика може їх не усунути.
Коли потрібна леваторопластика
Леваторопластика передбачає зближення м’язів тазового дна. Її можуть виконувати разом із пластикою ректоцеле, якщо м’язи також ослаблені або пошкоджені.
Таке втручання потрібне не всім. Надмірне натягнення тканин може спричинити біль під час статевого акту, тому хірург має врахувати цей ризик під час вибору методу операції.
Хірургічне втручання проводять під загальною або регіонарною анестезією. Вид знеболення та тривалість процедури залежать від обсягу корекції.
Відновлення та реабілітація після пластики ректоцеле
Зазвичай на відновлення після пластики ректоцеле потрібно 4–6 тижнів. У цей період тканини загоюються, тому важливо не створювати зайвого навантаження на тазове дно. Після операції рекомендують:
- дотримуватися гігієни промежини;
- не допускати закрепів і сильного натужування;
- щонайменше 6 тижнів не піднімати важкого та уникати інтенсивних фізичних навантажень або дотримуватися терміну, визначеного хірургом;
- не відновлювати статеве життя, не використовувати тампони й не відвідувати сауну до дозволу лікаря;
- приходити на контрольні огляди.
Коли тканини загояться, лікар за потреби порадить вправи для зміцнення м’язів тазового дна. Якщо виникла рясна кровотеча, підвищилася температура, посилився біль або з’явилися проблеми з сечовипусканням, потрібно звернутися за медичною допомогою.
Якщо після операції планується вагітність, про це варто заздалегідь поговорити з гінекологом та акушером. Можливість вагінальних пологів залежить від обсягу втручання й перебігу вагітності, тому спосіб розродження визначають індивідуально.
Вiдгуки